4 червня — День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії РФ проти України.
Це день, коли слова застрягають у горлі.
День, коли ми згадуємо тих, кого вже ніколи не зможемо обійняти.
День, який не повинен існувати — але він є. Бо є війна. І є невинні жертви цієї війни — діти.
Студенти Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки вшанували памʼять загиблих діток.
Сьогодні ми згадуємо кожне маленьке ім’я, яке стало великою втратою для України.
Ми схиляємо голови перед батьками, які втратили найдорожче.
Ми говоримо про це вголос — бо світ має знати правду. Бо мовчання вбиває вдруге.
У пам’ять про них наші студенти долучилися до символічної акції: на паперових хмаринках вони написали свої мрії — ті, що живуть попри війну. Мрії про мир, про перемогу, про родину, про життя без страху. Кожна хмаринка — це голос надії. Це доказ того, що ми — живі. Що ми не зламались. Що ми продовжуємо мріяти і за себе, і за тих, хто вже не може.
Цей день — не лише про пам’ять. Це про нашу спільну обіцянку:
зробити все, щоб жодна дитина більше не загинула від війни;
зробити все, щоб ті, хто винен у цих смертях, понесли відповідальність;
зробити все, щоб Україна перемогла — заради тих, хто вже ніколи не зможе побачити цю перемогу.
Світлої пам’яті кожній дитині, якій не дали вирости.
