А хустка в нас завжди була в пошані
У літню спеку й люті холоди.
Їх гарно так замотували пані,
Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.
А літню хустку часто вишивали,
Щоб гарною на голові була,
І хустка людям щедро дарувала
Свій захисток від сонця і тепла.
Автор- Надія Красоткіна.
Щороку 7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Це неофіційне свято, яке з’явилося 2019 року, покликане об’єднати жінок різних професій, віку та національностей для збереження українських традицій.
- Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався в далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку на знак того, що чекатиме його.
- Якщо в сім’ї хворіло немовля, його сповивали в мамину хустку. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороб, злих думок і очей.
- Після того як дівчина вийшла заміж, їй було заборонено з’являтися на людях із непокритою головою.
- А ще, хустка була «індикатором» соціального статусу жінки. Також хустка позначала рівень достатку сім’ї. Її тканина та оздоблення свідчили про те, наскільки заможного чоловіка або придане мала жінка. Забезпечені панянки носили хустки з натуральної вовни або шовку. Інколи кінці хусток вишивали однотонними або різнокольоровими нитками – їх залишали на свята або для урочистих подій, «хустки з тороками»…
